 Дебютна повнометражна кінострічка Пола Солета виявилася по-справжньому витонченою ("Grace" у перекладі з англійської означає "витонченість"). І витонченість ця полягає у змалюванні хворобливого материнства та... мух. А ще здохлих мишей, калюж крові, що розповзаються від щойно вбитих людей і наповнених нею, тобто червоною рідиною органічного походження, пляшечок для дитячого харчування.
Що робитиме матір, яка втратила дитину? Чи легко їй пережити цю втрату? Фільм дає вичерпну відповідь на ці та низку інших непростих питань. Але й ставить багато запитань, які лишаються або риторичними, або без відповіді.
Стрічка розповідає історію молодого подружжя, котре ось уже тривалий час безуспішно хоче завести дитину. Та крім двох викиднів, нічого путнього в них не виходить... І ось - диво: Меделін дістає надію на те, що в неї народиться жива і здорова дитина. Все йде добре, допоки не стається безглузда трагедія, внаслідок якої гине Майкл - чоловік Меделін, а ще ненароджена дитина опиняється під загрозою виживання. Добра знайома Меделін, яка практикує акушеркою, змушена викликати дочасне народження дитини, хоча й розуміє: шанси на те, що з нею все буде гаразд - мізерні. Дитина з'являється на світ божий... мертвою. Мати у відчаї. Вона просить бездиханне тільце своєї донечки, щоб та жила. І стається ще одне диво. Вона оживає.
Але є ще одна мати - свекруха Меделін. Своєрідна нервозна особистість, схибнута на чистоті. Як ви вже знаєте, її син Майкл помер внаслідок нещасного випадку. Залишивши її з її мухами в голові почуватися нещасною та самотньою, попри те, що вона має чоловіка, невістку та внучку. Мати, що втратила єдину дитину, ледь не божеволіє, намагаючись оволодіти собою. Вона готова піти на все, аби повернути собі дитину. Змушує чоловіка ссати собі груди, наче це її дитина п’є материнське молоко. Звертається до старого знайомого, погоджуючись на всі його умови, тільки б той поміг відібрати дитину Меделін і вона стала б опікункою Ґрейс. Та все заходить надто далеко. І розплутати клубок, що намотується швидкими темпами, здається, неспроможен уже ніхто...
Таке враження, що у фільмі всі втрачають голову. А все через дітей. Своїх чи чужих. Лишається сподіватися, що в кінцевому результаті все закінчиться добре. І для матерів, і для дітей.
|
