Що робитиме матір, яка втратила дитину? Чи легко їй пережити цю втрату? Фільм дає вичерпну відповідь на ці та низку інших непростих питань. Але й ставить багато запитань, які лишаються або риторичними, або без відповіді.
Ви можете собі уявити історію про те, як звичайнісінький (хоча, зрештою, не дуже) хлопчисько зі шведського містечка по вуха закохується у 100-річну страрушенцію? Ні?.. Ну й не треба! Просто подивіться фільм "Впусти мене".
І хоч у фільмі не запитують і не дають відповідей, бо відповіді треба знаходити самому, а питання ставити тільки правильні, щоб одержати вірні відповіді на них, все ж таки фільм не про це.
Він - фотограф. Його покликання - фіксувати те, що рухається. Це гірка іронія, адже він може зупинити все, проте сам перебуває у постійному русі й не в змозі ні на чому довго затриматися.