Арт-гауз | Реєстрація | Вхід | Про сайт | RSS | | Контакти Четвер, 28.03.2024, 16:13
Вітаю Вас, Гість
Кінопортал Cinemator: Усе про кіно українською
НовиниРецензіїАкториРежисериДогма 95ФільмиТОП-1000

Стенд » Статті » Персони » Режисери

Сергій Параджанов

Додано: 13.07.2010
Переглядів: 15985
Сергій Параджанов


   Роки життя 9 січня 1924 р. — 21 липня 1990 р.


   Місце народження: Тифліс, СРСР (зараз Тбілісі, Грузія).


   Факти з життя:

   Сергій Йосипович Параджанов — визначний вірменський і український кінорежисер, народний артист УРСР і ВРСР (з 1990 р.), лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1991 р., посмертно).

   Народився в родині антиквара, він був третьою дитиною в сім’ї (сестри Рузанна й Аня). Батько — Параджанян Йосип Сергійович, мати — Бежанова (Бежанян) Сірануш Давидівна.

   Професія антиквара передавалася з покоління в покоління, і глава роду — Йосип Параджанов — сподівався, що його діти підуть слідами предків. Сергій обрав інший шлях, і батько ніколи не зміг йому цього пробачити. Але вишуканий смак і вміння відрізнити справжню річ від підробки передалися, і це потім неодноразово ставало у пригоді Сергієві, коли він, сидячи без роботи, підробляв скуповуванням антикваріату.

   Середню школу Сергій закінчив тільки з двома "п'ятірками" — з природознавства і малювання. Технічні предмети тягнули на "трійку", і, проте, він вирішив поступати в Інститут залізничного транспорту, де провчився рівно рік. У 1941–1943 роках працював художником-технологом на тбіліській фабриці "Радянська іграшка”.

   У 1942-1945 роках він вчився на вокальному відділенні Тбіліської консерваторії. Брав участь у концертній трупі, що обслуговувала воєнні госпіталі, провів близько 600 концертів. Після закінчення консерваторії вступив на режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК), у майстерню Ігоря Савченка. На цьому курсі вчилися відомі в майбутньому режисери: Олександр Алов, Володимир Наумов, Озеров, Марлен Хуцієв, Фелікс Миронер.

   Працював асистентом режисера на фільмі "Тарас Шевченко” (режисер І. Савченко), асистентом режисера на фільмі "Максимко” (режисер А. Мишурін). Зняв дипломну роботу — фрагмент фільму "Андрієш” за мотивами молдавських казок. Через чотири роки Параджанов разом із режисером Яковом Базеляном зніме на кіностудії ім. Довженка повнометражний варіант цього сюжету. 28 червня закінчив ВДІК, був направлений на Київську студію художніх фільмів у якості режисера-постановника.

   З Україною пов'язана значна частина творчої біографії Сергія Параджанова. В Україні створив фільми "Наталія Ужвій", "Золоті руки", "Думка" (всі - 1957), "Перший хлопець" (1958), "Українська рапсодія" (1961) "Квітка на камені" (1962, у співавторстві з А.Слісаренком).

   Міжнародне визнання прийшло до Параджанова після екранізації в 1964 повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків". Фільм "Тіні забутих предків" був удостоєний призу на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966). Та все ж на Заході (там фільм демонструвався під назвою "Вогняні коні") інтерес до нього був значно більшим, ніж на батьківщині.

   Журнал "Екран" (Польща), 1966 рік писав: "Це один з найдивовижніших і найвитонченіших фільмів, які траплялося нам бачити протягом останніх років. Поетична повість на межі реальності й казки, дійсності й уяви, достовірності й фантазії... Уяві Параджанова, здається, немає меж. Червоні гілки дерев, геометрична композиція усередині корчми з нечисленним реквізитом на фоні білих стін, Палагна на коні під червоною парасолькою і з напіводягненими ногами, грубість похоронного ритуалу з обмиванням померлого тіла і сцена оргіастичних забав у фіналі... Параджанов відкриває у фольклорі, звичаях, обрядах самобутній культурний ритуал в рамках якого дійсність реагує на турботу і трагедію особи".

   Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.

   У 1967 Параджанова запрошують на Єреванську кіностудію, де він працює над фільмом «Колір гранату» («Саят-нова») — картиною про великого вірменського поета, мова в якій йде швидше про життя духу, ніж про зовнішні події біографії. У картині, що складається з декількох мініатюр, була зроблена спроба показати духовний світ середньовічного вірменського поета Саят-Нови, що писав на вірменській, грузинській і азербайджанській мовах, історію його любові, його відношення до релігії світської влади, народу.

   Тут кіномова Параджанова значно оновлюється. «Колір гранату», подібно до поезії, висловлюється метафорами. Кадри знаходять майже повну статику, чому щонайменший рух усередині них сприймається як подієвий вибух. Предмети, що представляють справжню історико-етнографічну цінність, працюють нарівні з акторами. Мова кольору знаходить ще більше значення, хоча колірна гамма стає лаконічнішою. Кожен кадр містить максимум смислової інформації, і прочитування цього насиченого змісту вимагає від глядача чималої культури.

   Фільм Параджанова був вельми скептично сприйнятий керівниками Держкіно. Вони не зрозуміли новаторських ідей режисера, проте вголос у цьому не зізналися, а приховали своє нерозуміння під розхожим формулюванням "народу таке кіно не потрібне".

   І фільм майже чотири роки лежав на полиці. І лише в 1973 році його випустили в прокат, проте Параджанов до цього вже не мав ніякого відношення. Він відмовився змонтовувати картину, і за нього це зробив інший режисер - Сергій Юткевич. Таким чином на сьогоднішній день існують дві версії фільму: авторський, який майже ніхто не бачив і який знаходиться в запасниках "Арменфільму", і фільм Юткевича, який вийшов в прокат. Проте і цей варіант урядовці побоялися випускати і віддрукували всього лише 143 копії.

   У 1965-68 роках Параджанов разом з іншими відомими діячами української науки та культури, протестуючи проти масових політичних арештів в Україні, звертався у вищі партійні та державні органи з вимогою роз'яснити причини переслідувань українських інтелектуалів і виступав за проведення відкритих судових процесів, що мало б забезпечити справедливість розгляду справ. Неодноразово висловлювався за дотримання свободи слова у пресі. Зазнавши переслідувань і, намагаючись уникнути арешту, був змушений виїхати у Вірменію.

   В 1971 повернувся у Київ. 17 березня 1973 був заарештований і засуджений до п'ятирічного ув'язнення за гомосексуалізм, хоча в обвинувальному вироку були статті і «за спекуляцію», і «за український націоналізм». Швиденько знайшли «жертву насильства» — «члена КПРС» Воробйова. До речі, він виявився єдиним, хто погодився відкрито свідчити проти Параджанова. Інші відмовилися. А один із них — архітектор Михайло Сенін — після розмови в Київському КДБ перерізав собі вени.

   Параджанову дали п’ять років колонії суворого режиму. «Гомосексуальна» стаття не давала йому шансів вижити. Однак він став неабияким авторитетом у тюрмі. Подейкують, що до нього приходила делегація урок, які засвідчили свою глибоку повагу словами: «Ми комуняк завжди на словах мали, а ти — по-справжньому!». Через це «панібратство» Параджанова кілька разів переводили із зони в зону.

   Тільки завдяки міжнародній кампанії протесту (звернення підписали Франсуа Трюффо, Жан-Люк Годар, Федеріко Фелліні, Лукіно Вісконті, Р. Росселіні, М. Антоніоні) був звільнений 30 грудня 1977. Зважаючи на заборону жити в Україні, поселився у Тбілісі. І в подальшому зазнавав переслідувань з боку радянських репресивних органів.

   Через ідеологічну цензуру не вийшли фільми "Intermezzo" (за М. Коцюбинським), "Київські фрески", "Ікар", "Сповідь".

   Дві останні роботи Сергія Йосиповича — документальний фільм, присвячений Піросмані, і художня картина «Ашик-Керіб», знята за мотивами казки М.Лермонтова про пригоди "мандруючого трубадура", який проходить через тисячу випробувань, щоб знайти свою кохану, й присвячена пам’яті Андрія Тарковського, чиї творчість і дружбу високо цінував Параджанов. Фільм не випускали в широкий прокат, але Параджанов з фільмом "Ашик-керіб" побував на фестивалях в Голандії, Німеччині і Венеції. Газета "Монд" із цього приводу писала: "Кращої вітрини перебудови в радянському кінематографі, аніж фільми "Ашик-керіб" Сергія Параджанова і "Маленька Віра" Василя Пічула, на фестивалі у Венеції важко було б знайти..." Після успіху в Європі, 6 грудня 1988 року, картині "Ашик-керіб" нарешті було видано посвідчення про дозвіл.

   Смерть прийшла по нього коли в Єревані розпочалася робота над автобіографічною картиною «Сповідь». Оригінальний негатив включено до фільму "Параджанов. Остання весна". Були зняті перші 300 метрів плівки, проте здоров'я режисера було вже сильно підірвано.

   Величезною трагедією для Параджанова стала смерть його сестри Ганни. Він власноруч зробив надзвичайно красиве вбрання для труни. А за декілька місяців у самого Параджанова виявили рак легені. Операцію з видалення легені було проведено в Москві, але стан Сергія Йосиповича не покращився. У одному з своїх інтерв'ю Параджанов сказав: "Всі знають, що у мене три батьківщини. Я народився в Грузії, працював на Україні і збираюся вмирати у Вірменії". 17 липня 1990 року він приїхав до Єревану, де через три дні і помер.

   Параджанова поховали 25 липня в Пантеоні геніїв вірменського духу, поряд з Арамом Хачатуряном, Вільямом Сарояном і іншими діячами мистецтва, літератури і науки Вірменії.


   Фільмографія:

   1. Молдавська казка (1951)

   2. Андрієш (1954)

   3. Наталія Ужвій (1957)

   4. Думка (1957)

   5. Золоті руки (1957)

   6. Перший парубок (1958)

   7. Українська рапсодія (1961)

   8. Квітка на камені (1962)

   9. Тіні забутих предків (1964)

   10. Київські фрески (1966)

   11. Діти Комітасу (1968)

   12. Колір гранату (Саят-Нова) (1969)

   13. Акоп Овнатанян (1969)

   14. Легенда про Сурамську фортецю (1984)

   15. Арабески на тему Піросмані (1986)

   16. Ашик-Керіб (1988)

   17. Сповідь (1990)


Категорія: Режисери | Додано: 13.07.2010
Переглядів: 15985 | Рейтинг: 5.0/2 |
RSS - Будь у курсі всіх новин! Підписуйся на RSS-стрічку.
Для коректної роботи сайту рекомендується використовувати бравзер Opera чи Firefox.


Маєте що сказати? Залиште коментар!

Всього коментарів: 0
Ой! Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
[ Реєстрація | Вхід ]






Українська Банерна Мережа

Українська Банерна Мережа

Пошук


Шукати фільми:

за назвою
за режисером
за жанром

» Анімація
» Бойовик
» Вестерн
» Військовий
» Детиктив
» Документалістика
» Драма
» Еротика
» Жахи
» Історичний
» Кіноальманах
» Комедія
» Короткометражка
» Кримінал
» Мелодрама
» Містика
» Мюзикл
» Пригоди
» Романтика
» Трилер
» Фантастика

за країною

   Австралія та Океанія
» Австралія
» Нова Зеландія

   Азія
» Гонконг
» Ізраїль
» Іран
» Казахстан
» Китай
» Південна Корея
» Тайвань
» Туреччина
» Японія

   Америка
» Аргентина
» Бразилія
» Еквадор
» Канада
» Колумбія
» Мексика
» США

   Африка
» Алжир
» Єгипет
» Камерун
» Ліберія
» Марокко
» ПАР

   Европа
» Австрія
» Бельгія
» Боснія і Герцеґовина
» Данія
» Ірландія
» Ісландія
» Іспанія
» Італія
» Литва
» Люксембург
» Македонія
» Нідерланди
» Німеччина
» Норвегія
» Польща
» Португалія
» Румунія
» Сербія
» Словаччина
» Угорщина
» Фінляндія
» Франція
» Хорватія
» Чехія
» Чехословаччина
» Швейцарія
» Швеція
» Югославія

   Росія
» Росія
» СРСР

   Україна
» Україна

за роком

Свіжі новини


Друзі

Яндекс.Метрика

Кнопка

Арт-гауз


НовиниРецензіїАкториРежисериДогма 95ФільмиТОП-1000