Факти з життя:

   Перед тим, як стати всесвітньо відомим режисером, Андрєй Тарковський пробував себе в малюнку, в музиці, та раптом поступив до інституту сходознавства. Через рік покинув навчання, поїхав у тайгу працювати геологом. Потім поступив на престижний режисерський факультет московського ВГІКа, витримавши величезний конкурс у майстерню Михайла Ромма. Його однокурсниками були В. Шукшин, О. Мітта.

   Під час навчання в інституті він поставив кілька короткометражних фільмів: «Убивці» (1957, за однойменним оповідінням Е. Гемінґвея), «Сьогодні відпустки не буде» (1958, за оригінальним сценарієм).

   Його дебют приголомшив тодішній кіносвіт. Дипломна робота режисера-початківця, короткометражка «Каток і скрипка» на Нью-Йоркському фестивалі студентських фільмів у 1961 році отримала головний приз. Потім він працював на кіностудії «Мосфільм». Андрєй Тарковський був автором і співавтором сценаріїв «Антарктида — далека країна», «Один шанс з тисячі», «Гофманіана», «Бережися! Змій!», він також знявся у фільмах «Мені 20 років», «Сергій Лазо».

   Світову популярність принесла Андрєю Тарковському його перша повнометражна робота «Іванове дитинство», поставлена за мотивами військової розповіді В. Богомолова «Іван». Пронизливо-трагічна історія про підлітка, який потрапив на фронт з її контрастним зіставленням світлого миру дитинства і похмурих реалій війни, викликала справжню сенсацію в світовому кіно. Цей фільм був удостоєний багатьох престижних кінематографічних премій, у тому числі і «Золотого лева» Венеціанського кінофестивалю. Тарковський взявся знімати свій перший шедевр «Іваново дитинство» на залишки кошторису і за п'ять місяців, змінивши весь акторський склад, оператора і композитора, що залишилися, заощадив додатково 24 тисячі рублів. 11 серпня фільм був завершений, а за два тижні дебютант одержує головний приз XXIII кінофестивалю у Венеції «Золотий лев». А трохи пізніше золотий приз в Акапулько, золото в Сан-Франциско. Сам великий метр радикальної культури Жан-Поль Сартр дає дебютанту гарну рецензію, а міністр культури Катерина Фурцева поздоровляє студію з перемогою. Тоді йому було 29 років.

   Надалі всі стрічки Тарковського ставали помітними подіями культурного життя країни, чинячи вплив на духовний розвиток суспільства. Стрічка «Пристрасті за Андрієм» з Анатолієм Солоніциним в головній ролі, випущена в прокат в 1971 році зі скороченнями під назвою «Андрій Рубльов», була включена в число 10 найкращих фільмів в історії кіно. Життя великого іконописця послужило відправною точкою для роздумів Тарковського про долю художника в Росії. Особливе місце в творчості режисера посідають стрічки, поставлені ним за книгами відатних сучасних фантастів — Станіслава Лема та братів Стругацьких: «Солярис» і «Сталкер». Поклавши ці твори в основу своїх фільмів, Андрєй Тарковський філософськи переосмислив їх, додавши їм нового звучання. А між цими фільмами він зняв автобіографічну картину «Дзеркало».

   У 1982 році режисер виїхав до Італії, де зняв стрічку «Ностальгія» з Олегом Янковським в головній ролі російського поета, що помер в Італії від туги за батьківщиною. У переживаннях головного героя, відірваного від рідних коренів, практично «дзеркально» відобразився його власний стан душевної гіркоти і відчаю. Перед цим Тарковський створив документальний фільм «Час подорожі», який відображає враження режисера від Італії.

   Фільмографія:

   1. Убийцы / Убивці (1956)

   2. Сегодня увольнения не будет / Сьогодні відпустки не буде (1957)

   3. Каток и скрипка / Каток і скрипка (1961)

   4. Иваново детство / Іванове дитинство (1962)

   5. Андрей Рублёв / Андрєй Рубльов (1966/71)

   6. Солярис (1973)

   7. Зеркало / Дзеркало (1975)

   8. Сталкер (1980)

   9. Время путешествия / Час подорожі (1982)

   10. Ностальгия / Ностальгія (1983)

   11. Жертвоприношение / Жертвопринесення (1986)