Факти з життя:

   Першим значимим творчим доробком Майкла Мура став фільм «Роджер і я» про скрутне становище громади м. Флінт після закриття місцевого заводу. На зйомки фільму він потратив всі кошти, які отримав від судової справи з журналом «Мама Джоунс», а також був вимушений продати свій будинок і навіть організовувати клуб гри в бінґо, щоб зібрати достатньо коштів. У фільмі Майкл розказував про тяжкі наслідки закриття заводу Дженерал Моторс і про свої намагання зустрітися з президентом компанії Роджером Смітом. Фільм вдалося завершити у 1989 р. і він відразу почав користуватися популярністю глядачів, отримав декілька призів на кінофестивалях і став одним із найприбутковіших документальних фільмів у США.

   Успіх у фільмі «Роджер і я» дозволив Муру взяти участь у інших фільмах про гострі соціальні проблеми США. Він знімався у фільмі режисера Кевіна Рафферті про діяльність неонацистських організацій і пізніше зробив другу серію свого першого фільму «Повернення у Флінт» (1992). У другій серії фільму він повернувся до Флінта, щоб показати що змінилося у місті з часу зйомок першого фільму і зокрема зосередився на історії життя жінки, яка заробляла на життя продаючи кроликів як забаву для дітей, або за бажанням покупців — на м'ясо.

   Його першим і останнім художнім фільмом став «Канадський бекон» (1994) — сатирична комедія про намагання бездарного президента США підвищити свій рейтинг шляхом вторгнення в Канаду. У фільмі Майкл висміював численні стереотипи, які обидва народи мають про один одного. Фільм не отримав схвальної реакції критиків і мав низку проблем на стадії виробництва і прокату — навіть помер один з головних героїв ще до виходу фільму на екрани.

   У 1994 р. Мура запросили на телебачення, до студії NBC, де він вів програму сатиричних новин «ТБ-нація» (англ. TV Nation). Програма користувалася певною популярністю американської аудиторії, але її рейтинг не був задовільним для керівників компанії і політичні погляди Майкла Мура викликали незадоволення у багатьох в компанії та поза нею. Після закриття програми на NBC, її було відновлено на телекомпанії FOX, але низький рейтинг призвів до її остаточного закриття.

   Реакцією на безглузде вбивство багатьох невинних школярів в середній школі Колумбайн 20 квітня 1999 р. став новий фільм Майкла Мура «Бовлінґ для Колумбіни» (англ. Bowling for Columbine), який вийшов на екрани восени 2002 року. Фільм критично аналізував не тільки надмірне захоплення американського суспільства зброєю, але й розповідав про загальне відношення американців до багатьох проблем суспільства, зокрема до культу насильства, яке на думку автора було однією з причин трагедії. Фільм став надзвичайно популярним не тільки в США, але й був першим документальним фільмом за 46 років на Канському кінофестивалі, який отримав нагороду журі. В США він став найпопулярнішим і найприбутковішим документальним фільмом в історії країни. У 2003 році фільм отримав приз «Оскар» і під час процедури нагородження Майкл Мур використав нагоду знову розкритикувати президента Буша за війну в Іраці, яка почалася тільки декілька днів до того.

   Надзвичайно успішний фільм зажив Майклу Муру світової слави і зробив його фінансово незалежним. Однак автор не збирався зупинятися на досягнутому і його наступним фільмом стала ще більш популярна стрічка «9/11 за Фаренгейтом» (2004), яка була цілком присвячена критиці Джорджа Буша та його політики. Фільм, зокрема висвічував фінансові та персональні зв'язки родини Буша з Саудівською монархією і родичами терориста Осама бін Ладена. Цей фільм став справжньою сенсацією не тільки в США, але й за кордоном. У США реакція на фільм не була однозначно схвальною — деякі кінотеатри відмовлялися демонструвати фільм, компанія Дісней заборонила його демонстрацію у своїй мережі кінотеатрів. Однак, інша компанія Мірамакс викупила права на фільм від компанії Дісней і почала самостійного його демонструвати. Незважаючи на ці проблеми, фільм користувався надзвичайною популярністю — тільки в перший тиждень після виходу на екрани він приніс 22 мільйони доларів прибутку і став найприбутковішим документальним фільмом в історії кінематографу. Окрім фінансового успіху фільм також отримав нагороду Золотої Пальмової Гілки Канського фестивалю. «9/11 за Фаренгейтом» став першим документальним фільмом в історії цього кінофестивалю, який отримав найвищу нагороду журі. Після перегляду фільму на конкурсі глядачі відзначили високий клас стрічки 20-хвилинною овацією.

   Улітку 2007 р. Майкл Мур закінчив зйомки свого нового фільму «Похорони здоров’я» (від американського сленгу sicko «Психопат-маніяк») в якому він піддав критиці платну та занадто комерціоналізовану систему охорони здоров'я в США. У фільмі Мур звертав увагу на провідні міжнародні фармацевтичні компанії, які впливали на вартість медичних послуг. Під час зйомок фільму Мур відправився до Куби з групою американських рятівників, які постраждали під час терактів 11 вересня 2001 року. На Кубі він вимагав щоб їм була надана медична допомога, яку безкоштовно надають в'язням сумнозвісної тюрми у таборі Ґуантанамо. Цим самим він порушив багаторічне ембарго США проти Куби і в зв'язку з цим прокуратура країни розглядала можливість висунення кримінальних звинувачень проти режисера. Незважаючи на це, фільм отримав надзвичайно схвальну реакцію на фестивалі в Каннах і від низки інших критиків.

   Фільмографія:

   1. Roger & Me / Роджер і я (1989)

   2. Pets or Meat: The Return to Flint / Домашні тварини чи м’ясо: Повернення до Флінту (1992)

   3. TV Nation / ТБ-нація (1994, ТБ)

   4. Canadian Bacon / Канадський бекон (1995)

   5. The Big One / Велика сила (1997)

   6. And Justice for All / (1998, ТБ)

   7. The Awful Truth / Жахлива правда (1999-2000, ТБ)

   8. Bowling for Columbine / Бовлінґ для Колумбіни (2002)

   9. Fahrenheit 9/11 / 9/11 за Фаренгейтом (2004)

   10. Sicko / Похорони здоров’я (2007)

   11. Captain Mike Across America (Slacker Uprising) / Повстання ледаря (2007)

   12. Capitalism: A Love Story / Капіталізм: Історія кохання (2009)