Факти з життя:

   За освітою Марко Феррері - ветеринар. Якийсь час він працював продавцем спиртних напоїв, починав працювати журналістом, займався продюсуванням, рекламою, експериментував з теленовинами. У 1950 році разом з Ч. Дзаваттіні заснував кіножурнал під назвою "Documento Mensile". Його повинні були регулярно показувати в італійських кінотеатрах як набір новин, документальних матеріалів і придуманих історій, але ідея була залишена після двох випусків.

   Продаючи кіноапаратуру в Іспанії, він познайомився з комедійним сценаристом Рафаелем Аскона (Rafael Azcona), дружба з яким поклала початок багаторічній співпраці. В Іспанії в кінці 1950-х років він дебютував як режисер художніх фільмів, які в гостро-сатиричній, з елементами чорного гумору, манері зображали життя сучасної Іспанії.

   Повернувшись до Італії, він досить швидко завоював репутацію режисера-еклектики з колючими гуманістичними темами й анархічним поетичним стилем. У своїх ранніх фільмах він розглядав шлюбні відносини або відсутність таких з песимістичним цинізмом, який досяг високого рівня відчуження і відчаю в його важкому для розуміння шедеврі "Диллінджер помер".

   Працюючи в Італії і Франції в 1960-х і 1970-х роках, Феррері створив одні з найоригінальніших і найтривожніших фільмів европейського арт-синема, поєднуючи соціально-політичну критику, чорний гумор і секс. Без сумніву, найскандальнішим з них вважається "Велика об’їдайлівка" - похмура алегорія про світ споживання. Інша тема, характерна для творчості Феррері, - проблема взаємовідносини статей, до якої він не раз звертався, кожного разу по-різному, іноді шокуючи публіку, впродовж свого життя: "Ліза" (1972), "Остання жінка" (1976), "Історія П’єри" (1983), "Майбутнє - це жінка" (1984) та ін.

   Не дивлячись на те, що фільми Феррері 80-х помітно поступалися його ж роботам колишніх років, до початку нового десятиліття він зумів знову звернути на себе увагу - фільм, що вийшов на екрани в 1990 році - драма "Будинок посмішок" отримав приз "Золотий ведмідь" на міжнародному кінофестивалі в Берліні.

   Останніми фільмами режисера стали "Щоденник маніяка" (1993) та "Нітрат срібла"(1996).

   Фільмографія:

   1. El Pisito / Квартира (1959)

   2. Los Chicos / Хлопці (1959)

   3. El Cochecito / Інвалідна коляска (1960)

   4. Le Italiane e l'amore (1961)

   5. L'ape Regina: Una Storia Moderna / Бджолина королева: сучасна історія (1963)

   6. La Donna scimmia / Жінка-мавпа (1964)

   7. Controsesso / Контросессо (1964)

   8. Marcia nuziale (1965)

   9. L'Uomo dei cinque palloni / Учора, сьогодні, післязавтра (1965)

   10. Oggi, domani, dopodomani / Сьогодні, завтра, післязавтра (1965)

   11. Corrida! / Корида! (1966)

   12. L'Harem / Гарем (1967)

   13. Dillinger è morto / Дилінджер помер (1969)

   14. Il Seme dell'uomo / Сім’я людське (1969)

   15. Perché pagare per essere felici /  (1971)

   16. L'Udienza' / Авдієнція (1971)

   17. Liza / Ліза (1972)

   18. La Grande bouffe / Велика об’їдайлівка (1973)

   19. Touche pas à la femme blanche / Не займай білої жінки (1974)

   20. La Dernière femme / Остання жінка (1976)

   21. Ciao maschio / Прощавай, самець (1978)

   22. Yerma /  (1978, ТБ)

   23. Chiedo asilo / Прошу притулку (1979)

   24. Storie di ordinaria follia / Історія звичайного безумства (1981)

   25. Storia di Piera / Історія П’єри (1983)

   26. Il Futuro è donna / Майбутнє — це жінка (1984)

   27. I Love You / Я тебе кохаю (1986)

   28. Come sono buoni i bianchi (1988)

   29. La Casa del sorriso / Будинок посмішок (1988)

   30. Le Banquet / Банкет (1989)

   31. La Carne / Плоть (1991)

   32. Diario di un vizio / Щоденник маніяка (1993)

   33. Nitrato d'argento / Нітрат срібла (1997)